За кулісами фармринку: чи дадуть фальсифікату по зубах

Яким чином відбуватимуться нині перевірки аптек і настільки вони змінять ситуацію на фармринку? Як не попасти на гачок інтернетних шахраїв, які продають псевдоліки? Як взагалі відрізнити фальсифікат? Відповіді на ці та інші питання  –  у інтерв’ю Львівського порталу із заступником міністра охорони здоров’я Романом Іликом.

 

– Нещодавно Кабмін зняв мораторій на перевірки аптек. Відтак цього року візьмуться ревізувати якість і ціну медичних препаратів. Розкажіть детальніше, як це буде відбуватися і коли стартує цей процес?

– Цього року, вперше за останні 3 роки, в Україні візьмуться детально контролювати якість та ціну ліків. Це питання Держлікслужби – окремого центрального органу виконавчої влади. Наприкінці 2017 року вона затвердила річний план перевірок усіх аптечних закладів України. Загалом у 2018 році планується перевірити близько двох тисяч аптечних закладів. Для прикладу, у 2016 році, під час дії мораторію, Держлікслужба перевірила лише 178 аптечних закладів. Завдяки припиненню мораторію кількість перевірок зросте більше ніж у 10 разів.

Перевірятимуть якість ліків, дотримання умов їхнього імпорту, виробництво лікарських засобі в аптеках, і, безумовно, дотримання ліцензійних умов з оптової та роздрібної торгівлі. Держлікслужба також матиме можливість, що важливо, перевірити належну кваліфікацію самих фармацевтів та провізорів.

У наказі про річний план перевірок зазначені чіткі дати їх початку і терміни: традиційно вони тривають в межах 5 робочих днів. Якщо відбуваються якісь зміни до цього плану, вони публікуються на сайті Держлікслужби.

Щодо питання контролю ціни на ліки, то це компетенція Держпродспоживслужби, яка відповідає за захист інтересів прав споживача. До 23 лютого цього року вони так само не мали можливості перевіряти аптеки.

Нагадаю, мораторій, який діяв протягом трьох років, забороняв здійснювати будь-які планові перевірки, і щоб її провести, потрібний був або спецдозвіл уряду, або заява від самого підприємства з проханням перевірки, або рішення суду. Тому, навіть за обґрунтованої заяви позивача чи за запитом від правоохоронних органів, Держлікслужба перед перевіркою мала погодити це ще із Державною регуляторною службою та повідомити про свій намір власника аптечного закладу за 10 днів до перевірки.

– Звідки взагалі в аптеках з’являється фальсифікат? Чи правда, що відсоток підроблених ліків в українських аптеках становить близько 40-50% від усієї кількості реалізованих препаратів?

– Проблема фальсифікації лікарських засобів загострилася в Україні, поки діяв мораторій. Через нього складно дізнатися про справжній обсяг підробок. Так, до прикладу, торік через дію мораторію Держлікслужба заборонила лише 12 серій 10 фальсифікованих препаратів. Але, незважаючи на це, МОЗ вважає, що підроблених ліків в Україні виробляють не так багато, як про це пишуть у ЗМІ. У 2010-2012 роках за різними даними це було не більше 2% від загального обсягу лікарських засобів, які реалізовуються в Україні. І цей показник корелюється із ситуацією в країнах Східної Європи.

Тепер, після зняття мораторію, є можливість зайти та перевірити наявність фальсифікату в кожному аптечному закладі, а особливо в тих, які реалізовують лікарські засоби без реєстрації касових операцій. Відтак матимемо змогу більш детально надати інформацію про відсоток фальсифікату серед загального обсягу реалізованих лікарських засобів.

– Що робить МОЗ для того, щоб унеможливити присутність на ринку фальсифікованих медикаментів?

– Ми продовжуємо системну роботу в цьому напрямку. Вдосконалюємо законодавство і плануємо запровадити обов’язкове маркування та кодування лікарських засобів.

Одразу зазначу, що 1 лютого наступного року кодування і маркування ліків у країнах ЄС стає обов’язковою нормою. Беручи до уваги те, що ми рухаємося саме в напрямку євроінтеграції і взяли чіткий курс на ЄС, працюємо над тим, щоби кожен українець, відсканувавши код на упаковці лікарського засобу, знав, де, ким і коли цей препарат був виготовлений, мав максимум інформації про цей медикамент і міг прийняти рішення про те, чи придбати і вживати його.

– Які лікарські засоби найчастіше підробляють?

– Зрозуміло, що найбільше фальсифікують широко рекламовані лікарські засоби, які, власне, найбільше споживають. Це анальгетики, обезболюючі, спазмолітичні препарати в комбінації з анальгетиками, протимікробні засоби для системного застосування, кардіологічні, комбіновані препарати для лікування кашлю та застуди, препарати, які покращують травлення.

Зазначу, що питання підробок тісно пов’язане з рекламою лікарських засобів. У цьому напрямку МОЗ розпочало системну роботу, адже це питання визначено окремим пунктом в тексті коаліційної угоди Верховної Ради України в частині трансформаціі галузі. Положення про рекламу ліків мають бути впорядковані і приведені до норм ЄС.

– Як переконатися, що купив «не підробку»?

– Є декілька основних критеріїв, завдяки яким можна відрізнити фальсифікований лікарський засіб. Він завжди матиме нижчу ціну , іноді суттєво, а ще – специфічний смак чи колір, безумовно, упаковка цих ліків виглядатиме трішки по-іншому. Для уважного споживача це помітно.

Основними шляхами надходження на фармацевтичний ринок таких препаратів є контрабандне постачання, чи перепакування протермінованих медикаментів, коли ліки виробляються на неліцензійних підприємствах. Окрім цього, в Україні спостерігається активний продаж лікарських засобів через кур’єрів, поштовий зв’язок чи за допомогою Інтернету. Це складний ланцюг постачання, тому що тут доволі розгалужена мережа дистрибуції. У разі сумніву якості будь-якого препарату споживач має право вимагати в аптеці сертифікат якості. Він видається виробником, відповідно до вимог МОЗ має бути наданий споживачу протягом доби. Також покупець тепер має можливість самостійно звернутися до територіального органу Держлікслужби і подати заявку про те, що той чи інший препарат неефективний, чи малоефективний, чи викликає у нього підозру і сумнів.

Інтернет-магазини пропонують ліки за більш привабливою ціною і зі зручною системою доставки. З цим видом продажів важко боротися. Тому що правоохоронцям важко знайти дійсне місце розташування цих продавців, їхні склади. Щоби не потрапити в тенета шарлатанів, раджу українцям купувати медикаменти лише в аптечних закладах і їхніх структурних підрозділах, не користуватися замовленнями через Інтернет, послугами кур’єрів та пошти.

– Дуже часто доводиться чути, що ціни на ліки в Україні значно вищі, ніж ціни в Європі. Чи правда це? Чому відбувається така диспропорція?

– Справді, окремі лікарські засоби закордоном дешевші, ніж у нас. Насамперед, це пов’язано з тим, що в європейських країнах по пріорітетним видам захворювань проводять відшкодування вартості медикаментів за державні кошти. Ці ліки можна купити лише за рецептом. Але доволі часто приймають рецепт і від українського лікаря. Тобто наші співвітчизники, особливо в країнах Східної Європи, таким чином можуть придбати дешевші ліки за кордоном. Однак, не варто забувати про те, що за ці ліки додатково доплачує держава, в тому числі й за ті, які отримують українці.

Торік ми також запровадили Урядову програму відшкодування вартості ліків від держави – «Доступні ліки». Вона, водночас, передбачає регулювання цін на лікарські засоби, по-іншому це називається реферуванням. МОЗ встановлює граничну ціну для лікарського засобу через відповідний алгоритм розрахунку, вище якої препарати до програми відшкодування не потрапляють. Ціна визначається просто: порівнюються ціни в п’яти сусідніх країнах – Латвії, Польщі, Словаччині, Угорщині та Чехії, виводиться середня ціна, яка стає граничною для України. Тобто, тут препарат не може реалізовуватися дорожче, і не може увійти до програми відшкодування, якщо його ціна є вищою за встановлену державою граничну межу.

Завдяки такому регулюванню вартості, на деякі групи препаратів, які є в програмі відшкодування, ми змогли отримати ціну майже вдвічі нижчу. Це дуже добра тенденція. Для участі у програмі у середньому виробники знизили ціну на лікарські засоби на четвертину: по одних позиціях вартість впала більше, по інших – менше.

Ви запитаєте чому фармвиробники погодилися так працювати? Тому що держава гарантує їм попит, обсяг. Бо саме попит стрімко знижується в умовах вільного ринку, коли ті чи інші препарати не потрапляють до програми відшкодування. Через те, що населення в Україні в більшості не спроможне витрачати кошти на лікарські засоби з сімейного бюджету. Натомість, коли держава допомагає, реімбурсує, то, безумовно, хворі мають більшу прихильність до лікування та більший інтерес до придбання ліків. Так, торік попит на серцево-судинні препарати, які увійшли до програми, порівняно з 2016 роком, збільшився майже вдвічі, – більше ніж на 90%, на препарати для лікування діабету другого типу – на 80%, для лікування бронхіальної астми – на 30%.

Хочу також звернути увагу на те, що Постанова Уряду, яка визначає роботу програми, фіксує єдину ціну на лікарський засіб в усіх аптеках України. Отже, якщо препарат є в переліку відшкодування, то його вартість має бути однаковою в усіх аптеках, а не лише тих, які беруть участь в програмі. Якщо споживачі бачать вищу чи нижчу ціну на ліки, то це є прямим порушенням законодавства і їх прав. Це дає всі підстави поскаржитися на цей аптечний заклад до Держпродспоживслужби для вжиття санкцій.

– Яке співвідношення на нашому ринку ліків вітчизняного виробництва та імпортних? Як балансує чинник «ціна-якість» у цьому співвідношенні? Що робиться для того, щоб розширити виробництво українських ліків?

– В Україні є більше сотні вітчизняних фармвиробників. Це унікальна ситуація, порівняно з іншими державами, в тому числі із країнами Східної Європи, які не мають таких виробничих потужностей і такої кількості фармвиробників. У 2017 році кількість спожитих ліків в упаковках українського виробництва складала понад 75%, іноземного – понад 24%. Якщо ж говорити про споживання ліків в контексті вартості, то іноземні ліки є значно дорожчими. Так, у 2017 році 57% від усіх витрачених грошей пішли на препарати іноземного виробництва, і лише 43% – на українські ліки. Тобто, зрозуміло, якою є диспропорція в частині ціни та споживання.

Часто громадяни України звикли ототожнювати ціну і якість медикаментів. І тут, негативно в деякій мірі, впливає реклама, тому що дорогі ліки більше популяризуються та широко рекламуються, особливо телебаченням. Відтак, якщо якийсь препарат дорогий, побутує думка, що він наче є кращим або більш корисним. Натомість він містить точнісінько таку ж діючу речовину, що й препарат у кілька разів дешевший, так званий генерик. Так само працює і людський фактор у переконанні того, що ліки з-за кордону чомусь кращі та ефективніші, бо їх роблять не у нас.

В Україні багато вітчизняних підприємств, які закуповують сировину для виробництва медикаментів за кордоном, дотримуються всіх вимог належних практик. Їхні лікарські засоби в рази дешевші та практично не поступаються якістю лікам іноземного виробництва.